1) Сергій Жадан і україномовна література міського, навіть індустріального Сходу. Сьогодні алгоритми та рішення, запропоновані компанією „Viewdle“, широко використовують у пошукових технологіях. Але культура виявилася живою як ртуть – швидко знайшла нові форми, швидко прийняла нові умови існування.
Наприклад, у 2011 році „Google“ запустила на основі цієї технології сервіс з пошуку за зображеннями, коли для запиту використовуються файли, завантажені у пошуковий рядок. Ідея розробки належить академіку Борису Патону, під керівництвом якого колектив фахівців інженерного і медичного профілю провів ряд експериментів та отримав відповідні свідоцтва та визнання. Важливо зауважити, що десятки видатних наукових проривів та досягнень належать українцям, які зараз живуть та працюють за кордоном. На жаль, їх робота тепер входить в актив інших країн, але ми також маємо ними пишатися. Сучасна українська культура – це свіжість і спраглість одночасно. На сьогоднішній день це єдина державна культурна інституція, без якої неможливо уявити як сучасний художній процес, так і музейне життя країни.
Читання – це завжди вихід в трохи інший світ, у якому значно більше простору для самовдосконалення. За ці роки українська культура розвивалася скоріше як альтернатива пострадянській інерції, такий собі „андеґраунд“. Текстові матеріали, розміщені на сайті lifepravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу. Матеріали з позначкою PROMOTED, СПЕЦПРОЕКТ, ЗА ПІДТРИМКИ публікуються на правах реклами. Ми все ще активно тчемо нашу соціальну тканину, і не всі її патерни можна спостерігати завершеними. Ви скажете, це сфера економіки – а я відповім, що неможливо применшити вплив індустрії ІТ на український соціум, самосвідомість українців, імідж країни у світі, поширення сучасних цінностей.
Пострадянська система дикого капіталізму спонукала цих людей йти скоріше в систему корупції, ніж в бізнес. Насправді ж Ірпінь стрімко перетворюється у суцільне бетонне гетто, де за роки „каденції“ екс-мера вирубано кілька десятків гектарів зелених насаджень. Запитання до генпрокурора Юрія Луценка „Чому закон бездіє в Приірпінні?“ набуло іншого масштабу після того, як ірпінський самовідставлений екс-мер Володимир Карплюк публічно заявив про намір балотуватись до https://genshtab.info/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 парламенту. Діалог в суспільстві, з одного боку, помітно розширюють художники, спроможні в умовах мінливості й трансформацій артикулювати маргіналізовані позиції про пам’ять, насильство, стереотипи, терор, сором, протест, еротизм. Мені видається, що й поява УКУ значно пізніше зумовлена успіхом могилянського проекту. Проект „Viewdle“ киянина Єгора Анчішкіна із розробки унікальних алгоритмів виявлення та розпізнання обличь та об’єктів був розпочатий у 2006 році.
Такою мала бути назва цього проекту про досягнення України за 25 років незалежності. Але обрані нами експерти перетворили це опитування у більш ніж простий перелік досягнень. В Ірпені, у передмісті столиці, місцеві чиновники безкарно б’ють активістів. Це тут досі не покарані винні за використання вогнегасників проти мам з дітками, що вийшли на мирну акцію проти забудови скверу. Це в Ірпінській міській раді цинічно нехтують думкою громадян, приймаючи за участі тітушок ганебні рішення.
Успіхи молодих і зрілих дослідників та інженерів на світовому рівні, особливо в галузі ІКТ, що відзначено світовими нагородами та преміями. А з іншого, підприємці, через свої проекти в просторі міст, теж залучені до ініціації змін поза консенсусом. Участь українських науковців у відкритті бозона Хіггса та створенні детекторів для великого адронного колайдера (CERN). Сьогодні в Україні здійснюється дуже багато розробок і дуже важко обрати лише три.
Ще за 5 років ми, мабуть, зможемо сказати, як цей проект вплинув не лише на інтелектуальне життя, але й вужче – на політичні практики в Україні. Явище, поза сумнівами, формотворче для українського інтелектуального клімату і навіть більше – модель ліберальної освіти в Україні. У культурній сфері ми спромоглися зберегти й навіть збільшити автономні різноманітні простори культурної креативності. В усіх сусідніх культурах йде звуження просторів мистецької свободи.
Це нескромно, оскільки я була 5 років куратором цього проекту. Але для мене цінність цього книжкового фестивалю у тому, що він дав поштовх дуже багатьом видавничим, а також міждисциплінарним проектам. Тебе не існує, якщо тебе не існує в інформаційному просторі. За 25 років незалежності культура ніколи не була в пріоритеті у медіа. Радянський залишковий принцип в’ївся у свідомість не лише усіх міністрів, що розподіляють ресурси, але ним довгий час керувалися й усі редактори великих та впливових ЗМІ.
Прокуратура повернула землю державі, але підозра ініціатору досі не висунута. Найбільшим досягненням у соціальній сфері я вважаю створення вітчизняної індустрії ІТ. Нині Могилянка саме переходить на той етап, коли можна починати оцінювати її так званий impression, вплив на суспільне життя в цілому, оскільки її випускники досягають віку, коли тягар відповідальності за країну починає лягати на їх плечі. Другим досягненням я вважаю створення україномовного книжкового ринку у фактично русифікованій країні. Як про факт життя, про це можна говорити лише останніми роками. Слава тим людям, які доклали до того своїх зусиль, – авторам, видавцям та іншим.
У роботах над ним брали участь українські науковці з Харківського фізико-технічного інституту та НТК „Інститут монокристалів“. У Науково-дослідному технологічному інституті приладобудування (Харків) під керівництвом професора В’ячеслава Борщова було налагоджене відповідне виробництво для CERN, (Європейської організації з ядерних досліджень). Так само у сфері ІТ технологій, фізики, математики, хімії, біології – дуже багато досліджень, які хочеться назвати. Ці дослідники усвідомлюють важливість архівації, збереження, ретельного опису та аналізу усіх подробиць художнього процесу, необхідних для відтворення адекватної історії українського мистецтва, написання якої ще попереду. Останній злочин Володимир Карплюк засвідчив документально особистим підписом. Проте цю справу, як і десятки інших, правоохоронні органи, зокрема Генеральна прокуратура України, до якої неодноразово звертались громадські організації і активісти, системно ігнорують, так, ніби їх не існує зовсім.